1.Хоть трудно мне порой, но сил хватает;
Ведь пью я из бездонного ручья.
Хоть враг моей погибели желает,
Но вновь я поднимаюсь для Тебя.
припев:
______ Мой Царь! Мой Бог! (2)
Но вновь я поднимаюсь для Тебя.
2.О, как я устаю от суеты людской,
И кажется глазам, что нет спасенья
От грязи, пошлости и глупости мирской.
Наполни душу мне Своим терпеньем.
припев:
______ Мой Царь! Мой Бог! (2)
Наполни душу мне Своим терпеньем.
3.Ты подними через меня того, кто пал;
И у кого нет силы уж подняться;
Кто от бессмысленности дней устал.
А мне дай каждый миг смиряться...
припев:
______ Мой Царь! Мой Бог! (2)
А мне дай каждый миг смиряться.
4.А сердце крылья поднимает ввысь,
Душа стремиться к радостному Свету;
И Голос нежный шепчет мне:»Крепись,держись.
И будь верна священному обету.»
припев:
_______ Мой Царь! Мой Бог! (2)
И будь верна...священному обету.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
