. \\\"Весёлость -- не грех,
она усталость отгоняет,
а от усталости уныние бывает --
и хуже его нет.\\\"
Преп.Серафим Саровский
Любил инструменты свои Сатана.
(И любит-лелеет, поди, до сих пор…)
Коллекция эта, хоть радует взор,
Хотелось, чтоб многим служила она.
Сложил аккуратно в стеклянной витрине,
На грех и порок, свой повесил ярлык.
Здесь был Молот Гнева, Довольство Гордыни,
Живущий поныне, Похабный Язык.
И Жадность, и Зависть, и Ненависть вкупе…
Для каждой подушечку Дьявол нашёл.
Чтоб блеском его сатанинских орудий
Мог всяк любоваться, кто в Ад вдруг пришёл.
Все цены, почти, одинаковы были.
(Готов был и даром отдать Сатана).
Но, коли гордился потрёпанным клином,
Была не случайно высока цена.
Пускай и невзрачно название клина,
Хозяину служит, что права рука.
Что, в «тихом болоте» — зовётся… Уныньем.
И Дьяволу с ним не расстаться никак.
Однако, Нечистого всё же спросили,
Почто он так ценит невзрачный предмет.
«Не все инструменты надёжными были,
Как это Унынье! — звучало в ответ. —
Устал с инструментами всеми кумекать.
Уныние стало надёжным теперь.
Как только вобьёшь этот клин в человека,
Для всех инструментов откроется дверь!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
