Ханука та Різдво.
Вистава (написана для дитячого служіння громади «Дім Милості»).
Мета: донести дітям, що Божі Дива вище і реальніше чудес земних та вигаданих. А Боже Світло, яке є Самим Ісусом, світить вічно і завжди перемагає темряву!
Дійові особи: Ведучі — два хлопчики (дві дівчинки або хлопчик і дівчинка, бажано, діти одного одного віку) та Ангел;
Священик, Маккабі, Марія, Йосип, Семеон.
(Один виконавець може грати ролі Священика та Семеона, Маккабі та Йосипа).
ПЕРША ЧАСТИНА
1 Дія
1-й ведучий:О,( ім’я 2-го ведучого), привіт!
2-й ведучий: Привіт!
1-й ведучий: Ну що ти вирішив? Ти йдеш з нами в кіно?
2-й ведучий: Вирішив! Не йду!
1-й ведучий: О, ти знову за своє! Ти що «біла ворона»?! Хіба так важко бути таким, як усі? Фільм класний! Це ж прем’єра! В інтернеті його ще немає...
2-й ведучий: Але я вже пояснював тобі, (ім’я 1-го ведучого), що фільми жахів я не дивлюсь, бо я – християнин!
1-й ведучий: Та який же це фільм жахів? Ну трохи монстрів, ну трохи спец-єфектів... Але ж це війна добра і зла, світла і темряви! І головний герой спасає світ від загибелі... Це варто побачити!
2-й ведучий: Я знаю Того, Хто справді спасає! Це Ісус! А справжня битва світла і темряви є в кожному дні...
1-й ведучий: Ну добре, добре... А давай домовимося... Ти ж завжди кажеш, що любиш правду...
2-й ведучий: Так, я люблю правду!
1-й ведучий: Тоді я тобі признаюсь, що побився об заклад, що вмовлю тебе піти в кіно. Якщо ти підеш, однокласники самі куплять квитки для мене і для тебе... Це така крута нагода!
2-й ведучий: Ні! З мене досить! (відвертається)
1-й ведучий (поплескує по плечі): Та почекай, дай доказати, що я придумав... Ти йдеш з нами в зал, а коли згасне світло, підеш собі потихеньку... Всі будуть захоплені фільмом, то й не помітять, що ти пішов.
2-й ведучий (повертається): Твоя пропозиція нагадує мені історію з життя Божого народу, коли одному євреєві його друзі запропонували лиш вдавати, що він їсть м’ясо свині, щоб йому не загинути...
1-й ведучий: Ти жартуєш! Де це бачено, щоб вбивати того, хто не їсть свинину?!
2-й ведучий: Але це правда! І той єврей не згодився... Це правдива історія про вірність євреїв Божим Заповідям, про Боже Диво і Боже Світло. І ще там була війна, і були герої...
1-й ведучий: Диво... Світло... Війна... Герої... Мені вже стає цікаво! Розкажеш?
2-й ведучий: Я хочу тобі про це розказати, але не впевнений, що сам зможу... (складає руки в молитві) Господи! Допоможи!!!
З’являється Ангел. 1-й ведучий присідає і закриває голову руками.
Ангел: Не бійся!
Ангел торкається до плеча 1-го ведучого
Ангел: Я не з фільму жахів! Я з Божого Царства!!!
Діти підходять до Ангела і Він обіймає їх за плечі.
Ангел: Діти! Господь послав мене розповісти вам про Хануку. Про Боже Диво і Боже Світло. Ви готові слухати?
Ця історія повчальна
Сталася у час той давній,
За правління Антиоха.
Він себе возніс, як бога...
Видав цар свої закони:
Для євреїв заборони
І на мову, й на шабати,
Та щоб Тору не читати,
Щоб були — як всі народи
І без віри й без свободи...
Увійшли сирійці в Храм,
Занечистили все там..
Довго мучились євреї,
Та повстання Маккавеї
В непокорі підняли
І у гори всі пішли...
Виходять Священик та Маккабі
Воювали, як герої,
Хоч без їжі та без зброї!
У сирійців є кіннота
Й добре навчена піхота,
Бойові страшні слони,
Ніби «танки давнини»...
1-й ведучий: Бойові страшні слони,
Ніби «танки давнини»...
Як їх можна не боятись
Та без зброї воювати???
Ангел: Воювали, як герої,
Хоч без їжі та без зброї!
Воювали у молитві:
Маккабі (молитовно):
«Боже! Поможи у битві!
Ми безсилі... Ти — Всесильний!
Поможи, щоб Край став вільний!
Поверни Святий Свій Храм,
Щоб вклонялись Богу там...»
Священик: Бог Живий! Він з нами є!
Він нам Диво дав Своє!
Перемогу здобули,
В Божий Храм ми увійшли!
Священик та Маккабі наводять порядок в Храмі і знаходять посудину з чистою оливою.
Священик:
Хоч знайшли ми масла мало,
У Світильник заливали,
Божий Храм ми освятили,
І Мінору засвітили.
Танець Світла. Священик засвічує Мінору.
Маккабі:
Бог Живий! Він з нами є!
Він нам Диво дав Своє!
Бо Мінора не згасає,
Вісім днів вона вже сяє!
Ангел: Отож, в пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Радісні Ханукальні пісні чи мелодії
Священик та Маккабі виходять. Входить 2-й ведучий.
ДРУГА ЧАСТИНА
3 Дія
1-й ведучий: ( ім’я 2-го ведучого), пробач мене, що називав тебе «білою вороною»... Пробач, що умовляв обманювати... Не треба тобі бути такою, як всі!
2-й ведучий: Пробачаю, друже!
1-й ведучий: Але Ханукальна історія була так давно. Хіба вона стосується наших днів? Хіба в моєму житті можуть бути Божі дива? І чи можу я сам побачити Боже Світло?
2-й ведучий: Друже, твої запитання дуже важливі! Ханукальна історія цінна для нас, бо вчить нас бути вірними Богові навіть у дуже складних обставинах. А для того, щоб побачити Боже Світло, тобі треба йти до Ісуса!
1-й ведучий: Ісус? А Він Хто? Ага, ти вже щось казав про Нього... Що Він спасає...
2-й ведучий: Так, Він наш Спаситель і Господь! Він — Син Бога Всевишнього, і народився, як звичайний єврейський хлопчик... у хліві... на сіні...
1-й ведучий: Так, так, я пригадую... (співає) У Віфлеємі, у хліві, на сіні Син Божий народився...
Ангел: А чи ви знаєте, діти, що народження Ісуса — це теж превелике Боже Диво?
1-й ведучий і 2-й ведучий разом: Чому?!
Ангел: Бог став людиною. Будучи Богом, Ісус, Божий Син, народився, як людське дитя...
4 Дія
Входять Йосип та Марія з Дитятком на руках.
Марія: Бог сотворив мені велике Диво, що я народила Ісуса. Єшуа—це ім’я означає спасіння. Вночі до нас прийшли пастухи й розповіли, що бачили Ангелів, які співали Богові славу.
Пісня Ангелів.
Йосип: Я дякую Богові за народження Ісуса! Його друге ім’я — Еммануїл, що означає: «Бог з нами»! Ми принесли Дитятко в Єрусалимський Храм, щоб за законом посвятити Його Богові і принести відповідні жертви.
1-й ведучий: О, тепер я розумію, чому відновлення та очищення Храму було таким важливим. Бо сюди принесли маленького Ісуса!
Входить Семеон.
Семеон: Хвала Тобі, Владико! Ти відпускаєш мене сьогодні з миром Твоїм, бо бачать очі мої Спасіння, яке Ти приготував перед лицем всіх народів. Ісус! Він є Світло на просвіту язичників і Слава для народу Ізраїля!
Ангел виходить наперед. Семеон, Йосип та Марія йдуть зі сцени.
Ангел: Коли Ісус виріс, Він служив людям, являючи їм Свого Небесного Батька. Навчаючи євреїв у Храмі, Ісус говорив: « Я є Світло для світу. Хто йде за Мною, не буде ходити у темряві, але матиме Світло Життя.»
Ісус — є Світло, яке світить вічно!
Ангел виходить.
5 Дія
1-й ведучий: Скажи,( ім’я 2-го ведучого), а чи зараз в Єрусалимі є Божий Храм?
2-й ведучий: Немає. Він був зруйнований невдовзі після розп’яття та воскресіння Ісуса.
1-й ведучий: Дуже шкода. Як же тепер можна поклонитися Богу?
2-й ведучий: (ім’я 1-го ведучого), просто відкрий своє серце для Ісуса і ти сам станеш живим Божим храмом!
1-й ведучий: О, яке це велике Диво для мене! (складає руки в молитві)
Господи, живи в моєму серці, очисти і освяти мене, щоб я справді був Твоїм храмом і мав у собі Світло Життя!
Комментарий автора: Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы
